ВСПОМНИМ ВСЕХ ПОИМЕННО

Перед вами имена наших земляков, кому суждено было погибнуть молодыми. Их смерть тем более трагична, что совершенно несовместима с тем миром, в котором жили их сверстники в середине 80-х. Одни учились, влюблялись, танцевали на дискотеках, другие — смотрели на мир сквозь оружейный прицел и гибли на чужой земле. Казалось совершенно невероятным, что это послевоенное поколение мальчишек умеет воевать. Но они воевали с честью и были отличными солдатами.

Вспомним всех поименно. Их всех, и офицеров, и рядовых, навечно положила рядом одна солдатская судьба.

(...)

177. Ржавин Сергей Германович, рядовой (1969 — 1988)

…Він так поспішав жити

За словами очевидців, він так прагнув скрізь успіти, поспішав насолодитися принадами буття. А найкращою забавою для нього, сільського хлопця, як і для всіх його ровесників, був футбольний м'яч. І він грав у цю гру самозакохано, мріяв про перемоги. Та душманська куля у 1988 зупинила цей політ мрій. І відтоді з 1990 року на полі в Іллічівці, де ганяв м'яча Сергій Ржавін, проводиться турнір його пам'яті.

Ось хто ставав лауреатами турніру раніше: 1990 – ім.Калініна, 1991,1996 – “Іллічівка”, 1992,1993 – АТП, 1994 – “Зоря”, 1995 – ім.Леніна, 1997 – “Іскра”, 1998,2000— “Барвінківський”, 2004, 2005 – “Вогник”. Чотири роки Кубок не розігрувався. Отже, вісім лауреатів визначилися за час проведення турнірів. У цьому році до них додався дев'ятий. Дебютант – команда міліції – привезла в Іллічівку сильний колектив, тож перемога “Динамо” була цілком заслуженою.

Та спершу представники команд за традицією зібралися біля могили С.Ржавіна, де поклали вінок та букети квітів. Зустрічали делегацію гостей керівник філії “Іллічівська” М.М.Харченко, сільський голова Л.Л.Безпала, сестра Сергія Олена Германівна. Не могли у такий день бути осторонь і колишні воїни-інтернаціоналісти Іван Рєзніков та Віктор Тацюк. Не могли не бігати по полю цього дня юні іллічівські футболісти. Їм будуть розповідати про подвиг солдата-земляка, і вони так, як і він, боротимуться за перемогу. У грі. І в житті.

Потім команди вишикувалися у центрі поля, і до них зі словами привітань звернулася Людмила Леонтіївна Безпала, яка висловила подяку командам за те,що відгукнулися на запрошення і приїхали в Іллічівку, побажала усім учасникам красивої гри і перемоги. Всі присутні вшанували пам'ять афганця хвилиною мовчання.

Господарі поля, і це відчувалося, готувалися до змагань. І хоробро билися вже у першій грі з “Вогником”. Нічия – 0:0 – забрала у господарів багато сил. Тому динамівцям протистояти вже було важко - 0:6 (Ткаченко-3, Юрін, Слабун, Тертишний). Остання гра між “Динамо” та “Вогником” стала своєрідним фіналом. Динамівці виграли 1:0 (Ткаченко) і отримали перехідний кубок. Плюс призовий фонд. До речі, без відзнак не залишився ніхто. Керівництво агроформування, сільської ради і надалі планує проводити турніри пам'яті, популяризувати народну гру, як це робив колись непересічний футболіст Сергій Ржавін.

Рядовой РЖАВИН СЕРГЕЙ ГЕРМАНОВИЧ (28.06.1969-07.10.1988) Разве можно спокойно смотреть на эти жгучие даты? Последние, непоправимые потери, материнская боль и горе, наши запоздалые раздумья...Уже были заключены международные соглашения, облегченно вздохнули родители призывников 1988-го, так как Афганистан с весны их «не принимал», а возле гор Гиндукуша смерть еще праздновала свой шабаш, отправляла «черный тюльпан» и ребят в цинке. С каким сердцем провожали в армию сыновей все родители в то время? Знаем! Так как все уже ощутили тогда ту невыразимую - и уже вечную - боль Афганистана. Сергей Ржавин пошел в армию осенью 1987-го, точнее - 12 ноября. Что сказать о метеоритный блеск его жизни? Родился в селе Вернополье на Изюмщине, жил с родителями в Ильичевке Барвинковского района. Украинец. Член Ленинского комсомола. Школа в селе. Барвинковское СПТУ-58. Тракторист в совхозе «Ильичевский». Положительные отклики. Учебный центр: подготовка на механика-водителя артиллерийского тягача. Служба в Афганистане: полк на север от Кабула. Сюда Сергей прибыл 25 мая 1988-го. К тому времени наши гарнизоны покинули Джелалабад, Гардез... А молодому бойцу еще предстояло не раз пройти мимо бандитских укреплений, понюхать порох. К полному выводу наших войск оставались считанные месяцы. В тот день оперативная полковая группа, в которую входил и Сергей Ржавин, приближалась к Ташкургана: полк выходил к границе, скоро и домой. Вдруг - бандитское нападение: БРДМ-2 подбитая из бандитского гранатомета. Рядовой Ржавин, на тот момент боец-пулеметчик, находясь в горящей машине, открыл огонь по мятежникам. Получил смертельную рану и умер на месте. Похоронен Сергей на сельском кладбище в Ильичевке. На могиле воина - обелиск. В прикордонні відлунюють марші, Не приховує сліз ветеран... Вже полки й батальйони на марші: — До побачення, Афганістан! На маршрутах — круті повороти, Та й у долі — тривожний узір. Чатувала за нею підлота, Марш скорботний долинув з-за гір.., ОРДЕН КРАСНОЙ ЗВЕЗДЫ (посмертно) - УКАЗ ПРЕЗИДИУМА ВЕРХОВНОГО СОВЕТА СССР от 7 марта 1989 года.